З дощем на "Ви", з осіннім, особливо,
бо він манер не нАвчений, мабУть.
Не те, що літня, веселкОва злива,
яка втішає , без якихсь табу.
Вночі шумить і вдень у вікна б'ється
осінній дощ, настирливий і злий.
Ні, він мені нещасним не здається,
його моє тремтіння веселить.
З холодним вітром дощ осінній дружить,
що в перехожих парасольки рве.
До настрою жіночого байдужий,
до парку на побачення не зве,
велить у вихідний сидіти вдома,
а хто ослухавсь - змокне до кісток...
навіює легку сонливість й втому,
приліплять з вітром на вікно листок,
неначе мітку,- у цім домі бранці,
котрИм холодний дощ не до душі...
щоб хлипнуть несподівано уранці
сльозинами у новому вірші.
Осiннiй дощ
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122092205899
Свидетельство о публикации №122092205899
Рецензии