Аби не впадати в глибинну осінню депресію,
від війн і смертей й посинілих від холоду рук,
щоб не перейти на кацапську бездумну агресію,
від частих тривог і чиїхсь оприлюднених мук,
радію життю, як такому. Без вимог. Без осуду.
Щедрую на добрі слова і на дотиків шал.
Легкі психотропні до купи розбитого пОсуду,-
приречений нАмертво вмовкнуть емоцій напалм.
Цей спокій несправжній. Але я достойно витримую
цю паузу тиші, щоб звикнути до молитов...
Ховаюсь за дотиком, ніжністю... врешті, за римою,
аби не злякати народжену щойно Любов.
Вона - те, єдине, що може спасти від депресії,
обЕрне теплом і на щирість мою відповість...
несе в собі силу таку, що зупинить агресію...
від Батька Небесного вість.
Вiд Батька Небесного вiсть
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122092204637
Свидетельство о публикации №122092204637
Рецензии