Вера Ширшова. Оставь себе. Рус. бел
Меня осыпит осень позолотой.
.......Кленовый лист
.......Сменил сегодня тон.
.......К нему охота...
............с ним побыть охота.
Как хорошо, когда тебе везёт.
Застыла радуга в прохладе утра.
…….Но белизной
…….Сияет небосвод.
…….Молчанье мудро?..
…………тягостно, но мудро.
Спалил дома и лодку, и корчму
Лесной пожар, пылающей волною.
.......Рябине горько,
.......Я её пойму.
.......Грущу порою…
…………плачу с ней порою.
То небо ясное, то облака,
То дождь зарядит, словно на века.
***
Пакінь сабе і мантыю, і трон.
Мяне пакрые восень пазалотай.
.......Кляновы ліст
.......Змяніў сёння тон.
.......Да яго ахвота...
............з ім пабыць ахвота.
Як добра, калі табе вязе.
Застыла вясёлка ў прахалодзе раніцы.
…….Але беласцю
…….Ззяе небасхіл.
…….Маўчанне здрадніца?..
…………мудрая здрадніца.
Спаліў дамы і лодку, і карчму
Лясны пажар, палаючаю журбою.
.......Рябіне горка,
.......Я яе пойму.
.......Журуся парою…
…………плачу з ёй парою.
Ці неба яснае, ці то аблокі,
Ці дождж зарадзіць, нібы на стагоддзі.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122092204414