Обнімаю тебе так міцно, як тільки можу...
(кажуть, після зрад важко вірити в чудеса)
Ти постійно поруч... в моЇм серці... дарунок Божий.
Дивина, що аж так розщедрились небеса?!
Кожна нова зустріч - радісне, втішне свято,
для душі, що була розп'Ята й знесла сповнА.
Моя, пізнього літа, тремка дорога відрадо,
у жіночій долі,- найперша моя весна.
У обох позаду безнадійних надій попелИща,
а майбутнє закрите, аби не зневірити нас...
У хатинці, і в серці тЕпло,- хай вітер свище...
обнімаю тебе - кожен раз, мов останній раз.
Обнiмаю тебе
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122092004624
Свидетельство о публикации №122092004624
Рецензии