пам'яті Ольги Сімонової "Сімби"
... у грудях стало важко, важко.
Не видохнеш і не вдихнеш.
Де ти тепер співуча пташко,
кого відспівуєш уперш.
Ще як життя несправедливе.
Яка зрадлива штука смерть.
Одне пройде, неначе злива.
А інше висмокчить ущерть.
Буяла вишня і відквітла
тим вересневим вечірком,
коли ковток її повітря
залишився лише димком.
Сьогоднi, коли пусто в грудях,
і за останнім не ізнов,
не данину беруть полюддям
її невтiшную любов...
пам ятi Ольги
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122091907631
Свидетельство о публикации №122091907631
Рецензии
