Є, часом, у житті такі моменти,
коли приходиш ввечері додому,
а тут - життя свої кіношні сценки
прокрутить на стіні в пітьми самому….
І враз чомусь міняються акценти,
і спокій тане в сутінках потому…
Але ж в житті я, начебто, відбувся...
В скарбничці днів моїх є щось доволі…
Але в роках, що вже колись позбувся,
нема тієї першої у школі,
коли любові вперше я торкнувся,
під воркування клятві грішній Долі…
Ось так немає у стволі патрона...
Стріляє Доля у Любов без звуку…
І тільки дим нагадує розлуку…
Ось так вмерла любов тоді без стона,
луну чуття залишивши у смутку…
Ось так коли бува один удома -
спливає образ у тьмяному згустку…
Ось так, бува і дівчина гріховна
нам від тату навік лишає титло...
Ось так, із дому вкрадена ікона
слабке на стінці залишає світло...
Слiд
© Copyright: Юджин Папуша, 2022
Свидетельство о публикации №122091902192
Свидетельство о публикации №122091902192
Рецензии