Вересневе безсоння

 Відчуваю на скронях повітря й вдивляюсь в обличчя зими.
 Може стати щасливою жінка, коли давить самотність весни?
 Бог підказує, шепче на вухо, що все буде, як було раніш.
 Знов в свідомості Харкова рухи й питання до нього: "Ти спиш?"

 Забарилася осінь у серпні й повернеться в жовтень колись.
 Дев'ять місяців - довга розлука, коли ти на ФБ пишеш лист.
 Пам'ятаєш його очі неба, його голос - відлуння в душі.
 Ми у різних країнах, так близько. Тільки спогади гріють та сни.

 Пахне ніччю, луною Варшави серед болю, що десь в глибині.
 Так кортить заварити вдень каву та забути про жахи війни.
 Підповзає безсоння до горла й веде в хащі слів і думок.
 До кохання немає паролів і не вийшов до нього свій строк.

 Відчуваю на серці знов розпач, неспокійно мені на душі.
 Буде зимно на вулиці, сосни, католицьке Різдво на Землі.
 Я не знаю, що буде зі мною, де зустріну я грудень із свят.
 Є прогнози, напевно, у долі, але карти невпинно мовчать...

 18. 09. 2022.