Девушка с улицы Васильковая

Фігура витончена, лялькова,
І солов’їні нотки співочі.
Дівчина з вулиці ВолошкОва -
Свідчать про це її сині очі.
 
Сьорбає каву із філіжанки.
Дім огортає година рання.
І сонце дивиться з-за фіранки
Ласкаве, наче моє кохання.
 
Доби нової невідворотність
Змиває будні справ течією.
Так ось, що значить слово «самотність», -
Це прокидатись не поруч з нею.
 
Милуюсь вуст її візерунком.
Благаю, мила, жодного слова!
Скажи усе одним поцілунком,
Дівчина з вулиці ВолошкОва.
             Андрей Лаврик
--------------------------------
Мой перевод:   
Твоя утонченность фигурки особая,
Тебе соловьи пели песни не раз.
В названии улицы синь васильковая,
Цветут васильки синевой твоих  глаз. 

Нас кофе разбудит, заваренный в чашечках,
В  рассветы одетом том старом домУ,
А солнечный зайчик уснёт на диванчике,
Как я оказался в любви он в плену.

В сегодняшнем дне примерюсь с неизбежностью,
Пусть смоет  теченьем печаль этих дней,
Узнал я теперь и всю цену поспешности:
Проснуться не рядом с любимой своей.   

Любуюсь устами твоими чуть влажными
И тихо тебя попрошу: «Помолчим»,
Ответь поцелуями мне ты вчерашними,
Пустых обещаний развеется дым...