Від тебе лишилась осінь
На добру, недовгу згадку...
В "кінці дня" ніхто не просить
Почати усе спочатку...
У тихому надвечір'ї,
У небі червоним шитім,
Я скину чарівне пір'я,
Я буду безкрила жити...
Знедолена, в кривді й болю,
З пустих оболонь очима
Ходитиму за тобою,
Зневірена й нелюдима...
А стане мій день "на денці"
Закриються тихо очі,
Носитиму біль у серці,
І "звільнення" не захочу..
Згорну у зажурі руки,
Прийму все, що доля скаже,
Кружлятимуть думи-круки,
І смуток під очі ляже...
Життєвий запал - ледащо,
Залишить мої пенати...
А може воно й на краще,
Що кинула я літати?...
13. 09. 22
Осень
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2022
Свидетельство о публикации №122091706195
Свидетельство о публикации №122091706195
Рецензии
Уж небо осенью дышало.
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 14.02.2023 08:01 • Заявить о нарушении
И лето больше не мешало.
Длиннее становились ночи.
Поэты без любовной рифмы
Иногда скучают очень.
Емельянов-Философов 14.02.2023 08:01 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.