Шумить садок на березі ставка.
Ти чуєш, вересень, це я кохаю.
Віншуй у вирій журавлину зграю.
Як виднокрай моя любов тривка.
Таке коротке нам судилось літо.
Зате який же серпень був п'янкий.
Шумить бузок, на нім пожовклі квіти,
незрізані, а в серці біль щемкий.
На часі заморозь і коні в стайні
і під озимі брати лемеші.
На те і вересень, що не останній.
На те і мальви, щоб були вірші.
Шумлять сади, вітрами оповиті.
Несуть любов по всій землі вітри.
Такої більше не знайти на світі,
хоч всі ромашки тричі обірви.
світлина: Микола Пімоненко, "На річці", 1900.
про щемкий вересень
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122091702448
Свидетельство о публикации №122091702448
Рецензии