М й нестриманий б ль...

Мій нестриманий біль знову і сприйняття,
і моя емоційність мене розриває,
моє серце розносить на "тисяч життя"
у моменти, коли наче "дах твій зриває!"

Коли психіка наша витісняє війну,
щоб себе врятувати, ракети прокляті!
І духовність відплачує найвищу ціну,
захищаючи дім від російського ката!

Кровожерна та чорна, "кремлівська чума",
вона рана на тілі , де земля наша плаче,
де народ і верхівка "сошедший с ума!"
розриває міста, а ми б'ємся терпляче.

Ця війна як задушливий газ, я хриплю,
що заповнює простір собою звіряче,
але їм не здолати нас всіх - я кричу!
Не зробити  рабою своєю - вояче!

В голові безперервно "тривога- відбій".
розуміння того, що є знову убиті...
Нас всіх кинули в пекло політичної гри
світового порядку. Ми сльозами омиті...

Двадцять перше століття, ей ви люди - граки!
Україна - це люди! Україна - це діти!
Не забуде ніколи покоління війни,
ця історія буде, для них заповітом!

Україна - це квіти, це для нас особисте,
свій в душі острівець розкриває любов,
Наша внутрішня сила, шлях додому барвистий,
де земля наша мати - назавжди тут і знов!