Живіть довго, не вмирайте,
Не згиньте на проклятій війні,
З коханими під ковдрою
Цілуйтесь- засинайте
Сьогодні, взимку, по весні…
Проживіть кожну осінь,
До старості далекої
Й до сивого волосся,
До крикливих внуків за столом,
Що пронизують любовним теплом.
Посадіть весною квіти
Під вікном рідної домівки,
Під плакучою вербою
Де багато щастя та покою,
Де колядки та щедрівки
Лунають мирно взимку.
Проживіть кожне літо
До кінця нашого століття!
Проживіть сто років
Перетворивши ворога у попіл.
Серед рідних і близьких
Живіть, живіть, не згиньте!
Україну рідну не покиньте;
Де лунає пісня солов’їна,
Де шевченківські діброви,
І жовті соняшники в полі,
Де пшениця золота
І бабусині свята,
І синє небо, і Дніпро,
Над яким київське метро…
Живіть, і проживіть
Кожен день, і кожну мить!
Живiть довго
© Copyright: Александр Стихартский, 2022
Свидетельство о публикации №122091603237
Свидетельство о публикации №122091603237
Рецензии