А Бог нас розводить почасти зумисно,
щоб ми сумували... за голосом навіть,
аби від чекання в душі стало тісно,
аби в мріях бавився дотик ласкАвий,
що вранці куйОвдить коротке волосся,-
така мила ніжність та тепла-претепла...
щоб Чудо в самотніх серцях відбулося,
а згадки про біди замерли, затерпли...
Бо все другорядне,- на світі є двоє,
їх довго Бог зводив у просторі й часі...
так хмарно без тЕбе... так світло з тобою!..
Яке откровення в одній лише фразі!..
Откровення
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122091402724
Свидетельство о публикации №122091402724
Рецензии