Евленья Виноградова. Последний лист. Рус. Бел
(Никто не знает, видит ли он сны.)
В своём раздумье он повис мишенью
Для времени неведомой длины.
Он весь в морщинах от дождя и ветра.
Последний лист давно уже не жёлт.
Он – дирижёра чуткая манжета.
Он – близость жеста. Он вот-вот зажжёт
Полёт зимы!.. Но пленником движенья
Зажат в скрижалях колеса времён.
Он замер в ожиданье дуновенья
Волшебной музыки бездумных шестерён.
***
Апошні ліст – не самы дасканалы.
(Ніхто не ведае, ці бачыць ён сны.)
Павіс мішэнню ў роздуме не малым
Для часу невядомай даўжыні.
Увесь у маршчынах ад дажджу і ветру.
Апошні ліст даўно ўжо не жоўт
Ён – дырыжора чулая манжэта.
Ён – блізкасць жэсту. Вось-вось запаліць гарызонт.
Палёт зімы!.. Але палонным руху
Заціснуты ў скрыжалях кола часоў.
Ён замёр у чаканні скрухі
Чароўнай музыкі бяздумных шасцярнёў.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122091307717