Давно вже не шепоче правда
Твоїми чистими устами.
Я зупинилась віднедавна,
Я кинула тебе сплітати,
Я кинула тебе писати,
Дурний та чесний наш ідеалізм
Хай береже віднині нас і знову.
Нове життя та чистий катаклізм,
Каталізатор кожної розмови.
По півтори години мордувань,
І ось вони - чудові привілеї,
В долонях - вир нестриманих бажань,
За снами - перемоги та трофеї.
Ось тільки жертви - інші, як завжди.
Ненавиджу в собі я незворотність.
Отрута - сутність дикої води,
Підемо ми, та, певне, не сьогодні.
Писати
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122091301806
Свидетельство о публикации №122091301806
Рецензии