Бог розд1лив
білим цвітом накриються знову каштани,
тільки ти не прийдеш, як весна чи зима,
темна смуга лягла, назавжди поміж нами.
Мабуть порівну Бог, розділив наше щастя,
і лишилась тобі , моя стрічка смугаста,
не дісталась мені і забрав тебе в нього
і лишив як мене, того щастя земного.
Скільки літ вже пройшло, з того часу сумного
тільки я не звертаюся більше до Бога,
таке щастя буває, лише раз у житті
і залишився він, як і я в самоті.
Не здійснилася мрія, про яку говорила
і сама відійшла у далеке минуле,
у далеке минуле, потайбічного світу,
тільки я пам"ятаю і не можу забути.
Свидетельство о публикации №122091106965