Не певен я, що знову покохаю,
Знайду одну єдину на землі.
Я кожен день від смутку помираю
І йду на дно мов в морі кораблі.
Крізь сльози в небеса дивлюсь далекі,
Неначе намагаюся знайти
Любов, що принесуть мені лелеки
Та знов лишаюсь в хвилях самоти.
Душі, як завжди мріється про краще
Та скільки ще брехатиму собі?
І мрії ті… усі вони пропащі,
Зруйновані, розмиті у журбі,
Скалічені від сподівань даремних,
Що я колись з надією плекав.
Ховаються у пОдумках численних
Мов відблиски поміж кривих дзеркал.
09.05.2015.
Не певен я, що знову покохаю
© Copyright: Сергей Дроботенко, 2022
Свидетельство о публикации №122091007062
Свидетельство о публикации №122091007062
Рецензии