Щастя... Пер. Риммы Батищевой

     Намистинко, дорожча у згарді* життя! -
     О, хоча б мені мудрість, хоча би знаття,
     Що крізь Божі млини, як на терці,
     Спромоглася віддать, доню, серце?

     Скільки спалено свічок, наламано дров,
     Та з найглибших безодень - рятунком Любов...
     І молитви - на мої рамена -
     Негаразди не в доні - у мене...

     Не зважай на марнотність сумних теревень -
     Ось щедроти правдивих душі одкровень:
     Знай, тремтячи твій шлюбний барометр
     Розглядала...А в хворі - термометр...

     Є у мене про щастя своє поняття -
     І його я сповідую без каяття,
     Хоч химерність воно, кажуть люди?-
     Суперечить загалу не буду...

     І не заздрю, й не мщуся - простила усім...
     На Страшному Суді - знов те саме повім,
     У Едемськім саду...під лозою:
     "Слава, Боже, за ЩАСТЯ - за Зою!"

*згарда - буси

                Перевод - Риммы Батищевой

Эта бусинка в нити дороже, чем жизнь!
О, иметь бы мне мудрости, без укоризн,
Чтоб сквозь все Божьи мельницы, кочки
Своё сердце отдать тебе, дочка!

Сколь свечей сожжено и наломано дров,
Но из всех испытаний – спасеньем - Любовь…
И молюсь, чтоб не дочке на плечи –
На мои – беды все человечьи…

Не грусти от напраслины всяких невзгод –
Откровенья правдивые, щедрые вот:
Знай, дрожа, я твой брачный барометр
Наблюдала… А в хвори – термометр…

У меня есть о счастье понятье своё –
Я не каюсь, имея на это чутьё.
Пусть то люди считают причудой,
Я оспаривать вовсе не буду…

Всем простила, не мщу я, и зависти нет…
И на Страшном Суде будет тот же ответ.
И в Эдемском саду… под лозою:
«Слава, Боже, за счастье – за Зою!»


на фото - в день народження автора, 14 липня 2020 року, з донею