Незмiннiсть

Кохана, щось ти виглядаєш стомлено наразі...
Втомилася в офісі для блага нашого в трудах...
Дивлюсь, як ти втираєш в зморшки  креми, чудо-мазі…
І чую, як болить моя душа та їде дах...

Кохана, ну хіба з тобою ми у чомусь винні,
що Доля нас в житті обох не дуже берегла?
А пам'ятаєш – як були ми молоді, картинні?
Давай, кохана, розіб'єм навколо дзеркала!

Ти віддаєш, кохана, нам без залишку всі сили…
А я тебе від лиха пильно всюди стережу...
Та щось у тебе кучері  доволі побіліли…
Мабуть, що я тебе не дуже добре бережу…

Кохана, ну хіба з тобою ми у чомусь винні,
що Доля в гонці цій обох не дуже берегла?
А пам'ятаєш – як були ми молоді, картинні?
Давай, кохана, розіб'єм навколо дзеркала!

Дивлюсь, як тонко сріблиться твій локон...
Ось так життя переплавляє золото в бутті…
І, часом, ти подивишся в знемозі, ненароком…
А я молюсь, щоб щастя в нас збулося у житті…

Кохана, пам'ятаєш, як зі мною ти зустрілась?
Як ти прекрасна, молода і щаслива була...
Такою ж ти в душі моїй навіки залишилась!
Давай, кохана, розіб'єм навколо дзеркала!