Всё светом окон дом зовёт

   
верлибр
А ты всё пишешь, друг мой милый,
Душе покоя нет твоей?
Ведь где-то в дальней стороне
Кукушка всё куёт, пророчит;
Гурьбою с клёнов воробьи,
Хоть кот в охотничьем прыжке!
Подсолнух к солнцу обернулся,
В колодце неба клок блестит…
Баян меха раскрыл, поёт,
Где сад мечтательный, вишнёвый –
Сердечный отклик здесь во всём,
Как дождика нежданный шум.
Прохладный вечер предзакатный.
В душе предчувствий хоровод
И мяты запах так знаком…
В зените звёзды засверкали,
Уж светом окон дом зовёт,
А рог Луны мигнул в ответ –
День в ночь опять же превратился…
И в мир полёта сон позвал.
04.09.2022г.

  Все світлом вікон кличе дім
                верлібр
А ти все пишеш, друже милий,
Душі спокою ніц твоїй?
Адже в далекій стороні
Зозуля все кує, пророче;
Гурьбою з кленів горобці,
Хоч кіт в мисливському стрибку!
За Сонцем сонях обернувся,
Колодязь небо вкрав, блищить…
Баян міхи розкрив, співа,
Де сад замріяний, вишневий –
Серцевий відгук тут у всім,
Як дощику нежданий шум.
Вже холод вечора у захід.
В душі передчуттів є гурт
І м'яти запах так знайомий…
В зеніті зорі засіяли,
Вже світлом вікон кличе дім,
Ріг Місяця щось відповів –
День в ніч умить перетворився
І в світ польоту кличе сон.
04.09.2022 р.