Під одягом каштана , що зносився
Його велике серце і душа
Посохло листя, дух же не зломився
Та і надія теж не полиша
Розлога крона тягнеться до світла
Тремтить на вітрі зашкарублий лист
Але всміхається до всіх привітно
Величний, всіма визнаний артист
І роль його на сцені надважлива
Та сцена називається життя
Береза, що тендітна та вродлива
Схиляється від вітру завиття
Сховатись хоче за розлогу крону
Від зливи , вітру і нестерпних гроз
Каштан тримає міцно оборону
Й віщує обнадійливий прогноз
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2022
Свидетельство о публикации №122090402354
Свидетельство о публикации №122090402354
Рецензии