Вiрш-омана... Вiрш-стрибунець...
Натякнув... Пострибав... Розтанув...
Він збентежив мене і ранок.
Вкрав надію насамкінець.
Вкрав надію на сенс рядків.
Вкрав надію на щастя твору.
Вибив впевненості опору.
Зруйнував до душі містки.
Як шукати його? І де?
Чи потрібно його шукати?
Чи потрібно тих повертати,
хто свідомо від нас іде?..
Свидетельство о публикации №122090402334