Нiжнiсть... Пер. Риммы Батищевой

     Яка ж ти гарна на позір,
     Моя ласкава й ніжна доню!
     Тепер сльози уже не зроню,
     Бо не очікую призів

     Від долі...Але в Чудо вір -
     І вигулькне воно з-за гаю -
     Господь ту мить не проморгає,
     Якщо замкне полуда зір!

     І ти відчуєш, як тепло
     Пронизує щасливу душу,
     Як викорінювати мусиш
     Минулі біди, бо зело*

     Від Бога втішено рабу -
     Солодку маєш нагороду-
     Прекрасну донечку на вроду -
     Тому не зрушую табу,

     Сказавши: світло ти очей,
     Моя тоненька гілко вишні,
     Облишмо прикрощі колишні
     В безсоннях спалених ночей -

     Поки життя пульсує в скронях,
     Тобі вся ніжність, моя доню!

*зело - дуже

                Перевод - Риммы Батищевой


Ты хороша, моя любовь,
Красива, ласковая дочка!
Мой глаз слезу ронять не хочет –
Ведь я уже не жду призов

От участи… Но в Чудо верь –
И явится оно, я знаю –
Господь его не проморгает,
Для волшебства откроет дверь!

И ты почувствуешь тепло,
Что душу ласково обнимет.
И вместе с бедами мирскими
Искоренится скверна, зло.

Утешит Бог свою рабу,
Получишь сладкую награду.
И ты, родная, будешь рада,
Приняв прекрасную судьбу.

Я говорю: «Ты – свет очей,
Ты – вишенка на ветке тонкой!
Отгоним тяжести в сторонку
Былых мучительных ночей.

Покуда жизнь стучит в височках,
Тебе моя вся нежность, дочка!