Не маю паперу, не маю і ручки,
Думки ТУТ фіксую й чутливість душі.
Щіпає її, часом, розпач беручкий -
Це слово до ВАС -- не якісь там вірші...
А слово до ВАС не дає мені спати -
І лине щомиті в Пологи мої...
Боюся спізнитись, чи час вже вертати?
Немає зв'язку та й ідуть ще бої...
Старому й малому потрібна підмога -
На всіх блокпостах перепони тяжкі,
Розмита й розбита війною дорога,
Та більше принижень від різних "божків"...
На що сподіваюсь? До кого схилятись?
Не знаю...Не знаю...Не знаю...
Лише ПЕРЕМОГА -- військових завзятість
І деокупація рідного краю!
Тоді і стежина широкою стане,
Пірну я в обійми її залюбки!
Хай "бабине" літо чекає -- не в'яне,
Земля в передзим'ї розправить боки!
Це мрії...Це мрії...Це -- мрії...
Дай, Боже, СЛАВЕТНИМ здоров'я й терпіння,
Усім, хто надії підсилює й гріє
Додай їм наснаги та -- благословіння!
2 сентября 2022 22. 07
© Copyright: Галина Максимова 6, 2022
Свидетельство о публикации №122090206991
Свидетельство о публикации №122090206991
Рецензии