Тисячі українців розкидано світом,
Бо знайшовся актор, що безсмертя жадав,
Він не бачив, як кров’ю вмиваються діти,
Лише гроші Америки вправно ховав.
Україна не плаче, вона на колінах…
Сльози Бога стікають на землю дощем,
Його очі і серце палають від гніву:
Брехуна покарання чекає вогнем.
Не можливо дивитись на країну без болю:
Полігон, де кістки молодих і старих…
Де пшениця і жито насичені кров’ю,
А налякані люди забули про сміх.
Здесь ножом по стеклу запечатано слово,
Только крылья любви позволяют дышать…
Здесь свобода бредёт в тяжеленных оковах,
Да душа продолжает о мире мечтать.
Київ
здесь ножом по стеклу запечатано слово
© Copyright: Наталия Рудченко, 2022
Свидетельство о публикации №122090205770
Свидетельство о публикации №122090205770
Рецензии