На узліссі спокій.
Тримотять легонько віти.
Вересу цвітіння,
синій мох…
Скомарохом ходить вітер,
розмірковуває… вщух,
а би що не вийшло…
Первісткам дрозда, синиці,
все ще сон звичайно сниться.
Перлів сонячних рядок,
на гілках вільхових.
Скільки сонця, скільки вітру,
для гранатових квіток.
Хоч дивись, а хоч завидуй,
як же пахне іще літо.
як же пахне iще лiто
© Copyright: Галина Би-Локур, 2022
Свидетельство о публикации №122090105985
Свидетельство о публикации №122090105985
Рецензии
Дякую, Ігоре. Мабуть так...
Пахне полинь,
гіркота та тривоги,
і зорі зійшли
і дивляться зверху, як Боги.
і чайка замріялась,
кличе в мольбі,
кличе свого, що є сили.
А ви так змогли б
торкнутись душі, щоб полюбили.
Галина Би-Локур 05.09.2022 22:47 Заявить о нарушении
Пахне полинь,
гіркота та тривоги,
і зорі зійшли
і дивляться зверху, як Боги.
і чайка замріялась,
кличе в мольбі,
кличе свого, що є сили.
А ви так змогли б
торкнутись душі, щоб полюбили.
Галина Би-Локур 05.09.2022 22:47 Заявить о нарушении