Осiнь на носi
І на подвір'ї знову Осінь.
І смуток з нами щохвилинно,
А в когось -- Осінь он на носі...
Нехай ще трошки буде літа:
І землю сонечко ще гріє,
Та час летить несамовито
І значно швидше вже темніє,
І прохолодніші світанки,
І ночі темні та нервові,
Молебни Богу аж до ранку.
А взагалі -- життя чудове!
Переплелися щем і радість,
Життя і смерть, розлука й вічність,
Народження й похмура старість...
Початок й мара-потойбічність.
Все це зав'язане у вузол
Буття, що бігає по колу...
Та більше нас щось знає бусол*.
А ми дізнаємось? Ніколи!
То ж дню прийдешньому радіти
Ми будемо -- приймем дарунок:
Знов лист осінній пада в квіти ---
Смакуєм цей солодкий трунок...
* БУ;СОЛ, БУ;СЕЛ - Великий перелітний птах з довгим прямим дзьобом і довгими ногами; лелека.
Свидетельство о публикации №122090103892