Там, де гори днаються з небом

Там, де гори єднаються з небом.
===============================
 
Не піднятись туди нікому.  Високо.
Там, де гори єднаються з небом.
Там тече вдалині  білих хмар молоко
Зверху змащене сонячним медом.

Вгору тягнеться  квітка червона з вогню,
Стереже її звір скам'янілий.
Не тримає коріння здавалось  її
Грішним яблуком бачиться спілим.

День і ніч Вогнецвіт - зміст буття, береже
Віддзеркалює місячним оком.
Шлях Чумацький в нікуди з пугара тече
(що в руках Водолія) - потоком.

Він заснув і в руках нахилився кіаф,
Зірки сипляться із середини...
Кожний вогник зірковий в польоті ставав
Пелюстками Троянд у росині.

Я почув від зірок для людей заповіт:
«Щоб ні хто не втрачав сподівання».
Свій дарує Світанок для всіх Сонцецвіт,
І виконує наші бажання.

Він надію дає, радість нового дня.
Шанс: зробити;  десь бути;  відбутись;
Просто жити, життя не дарма  навмання.
Не боятись невдач все відчути.

Мчить нестримно наш час попри річку стрімку.
Гори світяться бажаним світлом.
Жаль, ніхто не торкне Диво-Квітку ясну
там, де гори єднаються з небом.
_________________

Моя первая попытка перевода своих стихов  на украинский язык

Там, где горы становятся небом

Не подняться туда – далеко, высоко.
Там, где горы становятся небом.
Там парное течет облаков молоко
Сверху смазано солнечным элем.

Ввысь растет из огня алый чудо-цветок,
Охраняемый каменным зверем.
Нет корней у цветка, озаряя восток,
Грешным яблоком видится Еве.

Ночь хранит огнецвет - тайный смысл бытия
Отражает секрет лунным оком.
Млечный путь в никуда пролила сулея,
(Что в руках Водолея), потоком.

Он уснул и в руках наклонился кувшин
Из которого сыпятся звезды.
Тая, падают вниз из небесных вышин.
Лепестками от огненной розы.

Я услышал от звезд огнецвета секрет
Из сакральных древнейших преданий.
Дарит миру рассвет золотой солнцецвет,
Исполняя любые желанья.

Он надежду дает, радость нового дня.
Шанс: свершить; где-то быть; состояться;
Просто жить, перспектива ясна и видна,
Не боясь неудач и коллапса

Мчится времени мимо чужая река.
Горы светятся сказочным светом.
Жаль, никто, никогда не коснется цветка,
Там, где горы становятся небом.