Ще літній ранок жадно п'є росу,
А осінь вже блукає на подвір'ї.
Серпневу сповідь, наче жар, несу
Лиш їй одній, останнюю надію.
Дай доторкнутися твоїх долонь,
Схололими вустами на світанку.
Втомившись від чекання, від погонь,
Зболіле серце згасне до останку.
Поклич мене, та вслухайся на мить
В мої чуття, підкошені, мов жито.
Великий щем у серці не спинить,
В самотності вогнем не пломеніти.
Чаклунко-осінь - тихий щем душі.
Тебе очолюю жагучими думками.
Лише тобі довірливі вірші
Я шепочу пошерхлими губами.
1996р.
До осенi
© Copyright: Валентина Осипенко, 2022
Свидетельство о публикации №122090101989
Свидетельство о публикации №122090101989
Рецензии
Дуже поэтично та щемно! Але зауваження є: якщо в назві звернення, то "До осЕні". А дивлячись на дату написання, надіюсь, що у Вас ще багато таких шедеврів!
З повагою,
Александр Тарадов 01.09.2022 14:18 • Заявить о нарушении
З повагою,
Александр Тарадов 01.09.2022 14:18 • Заявить о нарушении
Дуже вдячна! Стільки років і ніхто не зробив зауваження. Дійсно, "до осені". Є такий гріх у віршах з правопису.
Валентина Осипенко 01.09.2022 20:13 Заявить о нарушении
Валентина Осипенко 01.09.2022 20:13 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.