бентежна хвиль наруга над Дністром,
розхитанеє плесо корчить пики,
веселка грає
кольором своїм,
спіймаєш погляд сонячний,
смієшся
чи то грайливість
їсть щоденний хліб,
ховаючи подалі
зуби долі,
та наче не зійшлися угорі стрімкії гори,
лиш блискавки ширяли поміж нас,
що ґудзі долі пхали у кишенї,
кохалися,
як знАйди у житті,
чи не найперші люди,
люде
21.39
31.08.2022
розтрiпане кохання
© Copyright: Гелена Смилянская, 2022
Свидетельство о публикации №122083107578
Свидетельство о публикации №122083107578
Рецензии