розірвані зітхання,
на тотем нап'ялені
від вишивки сюжети,
ти відспівала чемно, мамо,
над колискою пісень,
бо колихання твОє
я запам'ятала,
обійми долі серед видива чудес —
нанизані скарбниці поцілунків,
чи ти давала, земле,
поле до небес щедрот,
коли я в літі дівувала,
коли я дивувалась зелу трав,
коли зникала по маківку
в квітах,
коли кохання посилав з небес Отець,
я цілувала б ноги, нене,
що мене мені віддала,
і чи зійдеться з думкою
той плин,
що заставляв кружляти безупинно,
коли ті зорі
падали на нас,
мені здавалось —
море було сьомим
краєм
17.19
31.08.2022
життя
© Copyright: Гелена Смилянская, 2022
Свидетельство о публикации №122083105742
Свидетельство о публикации №122083105742
Рецензии