... Н. Бидненко
Як страшно: я край Рубікона.
Чи далі ступати, чи ні…
Молюсь до Святої ікони,
Аби підказала мені,
Як дати цим сумнівам раду,
Бо їх не розсунеш плечем.
Приходив у сні Торквемада,
Розмахував грізно мечем.
Не треба, не можна, не варто,
Дороги назад не знайти.
Двом душам не вистачить гарту
Цей хрест до кінця донести.
Та пізно вже. Пізно. Ступаю –
На радість, а чи на біду…
Розчулено Доля зітхає:
– Я проти кохання не йду!
***
Как страшно: я край Рубикона.
Дальше идти ли нет...
Молюсь у Святой я иконы,
Чтоб подсказали ответ,
Как дать мне сомнениям выход,
Ведь их не раздвинешь плечом.
Во сне приходил Торквемада,
Размахивал грозно мечом.
Нельзя, и не надо, не стоит,
Дороги назад не найти.
Двум душам не хватит воли
Сей крест до конца донести.
Да поздно уж. Поздно. Ступаю -
На радость мою иль беду...
Растрогано Доля вздыхает:
- Я против любви не иду!
Как страшно
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122082907235
Свидетельство о публикации №122082907235
Рецензии