***
Вогнем лягаючи до ніг.
Було й моє сердечко п’яне
Від щастя ...Як ти кинуть зміг?!
За що так тяжко покарав ти,
Яка провина на мені?
Як би могла я тільки знати
Де помилилась у судьбі?
А, може, й помилки немає
І зовсім не у тому суть?
Ніхто не скаже...час минає
А листя шелестить: забудь...
29.08.05
Свидетельство о публикации №122082805809