Похилилась на городі яблуня стара,
Стільки їй минуло років, що ніхто й не зна,
Зсохли віти, стовбур здертий, ще й дупло гниле,
Але родить ще Донешта яблуко смачне.
Рік за роком поспішають золоті літа,
Дмуть вітри, беруть морози, сонце обпаля.
Мало зовсім залишилось молодих гілок,
І навкруг давно не чутно метушних бджілок.
Скоро, мабуть, вже замкнеться коло її днів,
Не родитиме до столу наливних плодів,
Всьому час і все відходить в невідступну мить,
І колись листок останній, впавши, затремтить.
Похилилась на городi яблуня стара
© Copyright: Андрей Март 2, 2022
Свидетельство о публикации №122082804889
Свидетельство о публикации №122082804889
Рецензии