.Наодинці серед тисячі доріг,
зараз поруч майже ні душі,
тільки мамина любов, як оберіг,
тільки те, що прагне жити мрією тиші.
.Наодинці серед тих реалій та тривог,
де за кожним втраченим щемить знов серце,
і не думаєш вже як раніше, що там Бог
/чи на щирі молитви тепер озветься?../
.Наодинці. Щоб навести лад
в голові, в думках й, можливо, в серці
тишу знов перебиває гучний град
тих, хто вже давно до нас безжально-черствий
град
© Copyright: Рэйнни, 2022
Свидетельство о публикации №122082803937
Свидетельство о публикации №122082803937
Рецензии