лелечий гомін стримує крило,
за день, за два вже осінь,
і перший жовтий лист ії послом,
і ми це зрозуміти мусим.
протяжний потяга гудок,
в тумані довго лине.
а я на південь, від тебе за крок,
а би забути болісну хвилину.
багаття... попіл, жар-
вінець буяння літа.
і є на світі радість, і печаль,
і в самоті найкращі вянуть квіти.
за день, за два вже осiнь
© Copyright: Галина Би-Локур, 2022
Свидетельство о публикации №122082803230
Свидетельство о публикации №122082803230
Рецензии