Коли твоя зникає тінь
За обрієм чужим та млосним,
Я бачу відгук сновидінь,
І в небі хмар високих вдосталь.
І помаранчеві сліди
Зітхань у літі золотому
Знов відображені в воді -
Лиш декілька секунд потому.
Уся природа завмира,
Пташки свої яскраві шати
Ховають на семи вітрах,
Аби надію не втрачати,
Росте вогненний небосхил,
І рвучко квітне гладіолус,
Все, що у долі ти просив,
Здійсниться потім, в ніч казкову.
А ти, долаючи мости,
Міста проходиш, мов паломник,
І зорі, стишено-прості,
В твоїх піснях поставлять коми.
Коли твоя зникає тінь,
Ти знаєш, що дорога вічна,
І понад шляхом сновидінь
Летить зигзицею цей відчай.
Дорога - ритм та сіль морів,
Земні скарби, вогненні мрії,
Й вогке повітря, що у нім
Зникають курява й бадилля.
Koly tvoya znykaye tin
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122082204008
Свидетельство о публикации №122082204008
Рецензии