Десь там, на краю веселки, душа солдата.
На землю колись принесла її лелека.
І дивиться в небо сумно згорьована мати,
І вже розуміє, що їй до душі далеко.
Чиясь душа поселилась у квітах маку,
Її у полі, промінчиком, пестить сонце.
За тих синочків люди несуть подяку,
І тільки матір все дивиться у віконце.
Там тихий серпень заплакав дощем по світу...
Імен загиблих Героїв на жаль багато.
Кожне ім'я навічно в обіймах граніту,
І те ім'я вторитиме кожна матір.
А там, на краю веселки, душа солдата.
Душа
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2022
Свидетельство о публикации №122081906108
Свидетельство о публикации №122081906108
Рецензии