T.V.O.
Мовчу, хоча так сильно хочеться кричати,
все відпустити і не думати про біль,
і повернутись в ті часи, де рідна мати
і щирість тих, хто в небо вже злетів..
Мовчу, а серце та душа знову клекочуть
тим тихим плачем зраненого журавля,-
приходиш тепер лише сном минулого щоночі,
знов повертаюсь я туди, де нас давно нема..
мовчу
© Copyright: Рэйнни, 2022
Свидетельство о публикации №122081904401
Свидетельство о публикации №122081904401
Рецензии