из стихотворения Отель Харьков

солнце недвижно лежит на холмах
выше ласточек и проводов
последователь запутается в наших следах
или вовсе не сыщет следов

времени холодное нутро как река
плотины размыв опять
течет и течет издалека
неважно будешь ли переплывать

мудрость как девчонку ждешь ты
опаздывает исчезает не сказав никому
знает что можно и не прийти
но не знает еще почему

с украинского перевел А. Пустогаров

из сборника "Баллады о войне и восстановлении",  2001


і сонце без руху лежить собі на горбах
трішки вище від ластівок і дротів
і той хто захоче іти по наших слідах
слідів не знайде хоч як би того хотів

холодне начиння часу облич і речей
ображені пам’яттю свідки розмиті загати
це ніби ріка що невпинно тече і тече
незалежно від того чи будеш ти перепливати

і зрілість мов дівчинка-підліток яка без мети
запізнюється зникає і не говорить йому
яка вже знає що можна і не прийти
проте ще не знає чому