Вже не марю високим коханням;
Сіє осінь сумління й печаль.
Наша зустріч, гадаю, остання
В тернях долі, остання, нажаль.
Відсумують в садочку жоржини,
Затужавіють яблунь плоди.
Ясних днів золотаві сльозини
Охолонуть в кущах лободи.
Вже не марю високим коханням
© Copyright: Валентина Осипенко, 2022
Свидетельство о публикации №122081607397
Свидетельство о публикации №122081607397
Рецензии