Вже й осінь. І о восьмій вечоріє.
Сюрчить цвіркун самотньо в бур'яні.
Сховалися в ярузі вітровії,
Сумні наспівують у затишку пісні.
Десь на подвір'ї гавкне собацюга,
Напнув з росердя клятий ланцюжок.
Та й заховається, бо ночі чорна смуга
Викреслює вже місяця ріжок.
Рясніють в небі зорі горицвітом,
Ніч спочиває в пахощах степів.
А пані-Осінь, сумно й гордовито,
Йде в супокій оголених лісів.
За нею й я слідкую необачно,
Топчу свою стежину навмання.
За часом час...і зовсім вже не лячно,
Що роки сивий смуток здоганя.
Вже й осiнь
© Copyright: Валентина Осипенко, 2022
Свидетельство о публикации №122081607275
Свидетельство о публикации №122081607275
Рецензии
Прочитал и расплакался. Будто в детстве побывал. Дякую, землячко!!!!
Барабаш Александр Степаныч 19.03.2023 19:25 • Заявить о нарушении
Барабаш Александр Степаныч 19.03.2023 19:25 • Заявить о нарушении
Саша, рада видеть! Не надо плакать, всё окей! С теплом!
Валентина Осипенко 19.03.2023 21:42 Заявить о нарушении
Валентина Осипенко 19.03.2023 21:42 Заявить о нарушении