Краєвиду рідного серпанки,
Надвечір'я літнього туман.
Сядемо пліч-о-пліч біля ганку,
Хай хвилює споминів дурман.
Молоді літа свої згадаєм:
Як сплітали дивних мрій вінки,
Милувалися цвітінням іван-чаю
І вдивлялися в сузір'я залюбки.
Мали щастя пити подих тиші
І осліплені від сонячних дощів,
В пестощах злітали неба вище,
А між яблунь пурхали хрущі.
В полохливім подиві світанку,
Обрис юності - минущості літа...
Тільки легкий смуток крізь фіранки
Нас у сьогодення поверта.
Спомин
© Copyright: Валентина Осипенко, 2022
Свидетельство о публикации №122081607133
Свидетельство о публикации №122081607133
Рецензии