Пророцтво на осiнь
Пожовкле листя стриманих тополь
фарбує мрії тих, хто мчить по трасі,
ще граючи ночей минулих роль…
Холодна осінь гріється в промінні
своєї зірки. Вітер відкрива
ключами хмар ворота в небо синє,
допоки світ ще грається в слова…
Зі спогадів про сю гладеньку шкіру
простих бажань страхи людські прядуть
тканину ледь жевріючої віри
у лен ночами викладену путь…
І Той, хто все це зрештою побачить,
дощами снів, що збудуться, заплаче…
Свидетельство о публикации №122081500931