Нагадувати зайве вже про себе,
Даремно, мабуть, вірити в дива.
Була любов, висока, наче небо -
Ти надихав поезію в слова.
Тепер, ані листа, ані дзвіночка;
У тишу тиш занурились літа.
Вже не бринять посвятами рядочки
Ти іншим став і я уже не та.
До чого ж тут образи, чи сумління,
Не владні серцю дати ми наказ.
Вона пішла. Без сліз, без провідіння.
Пішла сама, не зупинивши час.
Прощатися не хочу, але треба,
Щоб в прозі не зав'язли почуття.
Увійде осінь спомином про тебе,
Як ти колись ввійшов в моє життя.
Була любов...
© Copyright: Валентина Осипенко, 2022
Свидетельство о публикации №122081506813
Свидетельство о публикации №122081506813
Рецензии
Было каханне, толькі знікла...
Такі, напэўна, лёс.
Жыць без цябе даўно прывыкла,
надзею дзень прынёс!
Анна Атрощенко 30.04.2023 03:13 • Заявить о нарушении
Такі, напэўна, лёс.
Жыць без цябе даўно прывыкла,
надзею дзень прынёс!
Анна Атрощенко 30.04.2023 03:13 • Заявить о нарушении
Спасибо, Анна, за прочтение и Ваши замечательные отзывы! Всегда рада посещению новых авторов на своей страничке. Значение некоторых слов на белорусском не знаю, но читаются легко Ваши строки. Благодарю! С теплом!
Валентина Осипенко 30.04.2023 09:56 Заявить о нарушении
Валентина Осипенко 30.04.2023 09:56 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.