Сиджу я на пеньочку
Дивлюся у віконце,
День вже закінчився
І заходить сонце.
Вже заходить сонечко
Спати час лягати,
А так би хотілося
Піти погуляти.
Та тільки мати не пускає
Каже « Іди спати !»
Бо збуджу до сходу сонця
Щоб ішла працювати.
Ти ж знаєш селянина
Жде завжди робота.
Нема ні неділі в нас ,
Немає і суботи.
І лише тоді коли прийде
Зимонька – зима
От і буде відпочинок
Роботи нам нема.
Бо огород снігом засипле
Землі дасть відпочити,
Щоб наступною весною
Було що робити.
Бо така доля селян
Ніколи їм лінуватись,
Зате заглянеш у підвал,
Є чим любуватись.
13.08.2022
Сиджу на пеньочку
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2022
Свидетельство о публикации №122081502962
Свидетельство о публикации №122081502962
Рецензии