До глибокої осені вдячно цвітуть чорнобривці.
Квітом дякують, що не залишились в зернятках спать.
Чорнобривці, мов люди: високі, малі, різнолиці.
Як могли б, то побігли б тебе біля хати стрічать.
Чорнобривці... Так гарно, так влучно назвали їх люди.
Тільки брів не шукайте у людяних квітів твоїх.
І ніколи і чорними ці добрі квіти не будуть.
Але ось – чорнобривці... Інакше й не зватимеш їх.
Їх ніколи, чи майже ніколи, не ставлять до вази.
Чорнобривцям потрібні лиш воля, вітри і дощі.
Як проходиш повз них, ти вітаєшся з ними щоразу:
з чорнобривцями – квітами щастя твоєї душі...
До глибокоi осенi вдячно цвiтуть чорнобривцi
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122081206046
Свидетельство о публикации №122081206046
Рецензии