Не має Всесвіт зовсім краю...
Та ми - в собі його тримаєм…
І мрії в ньому творимо,
якими - Світ цей живимо…
До мене в очі дивиться мій син…
Про що, синок, думок той плин?
Ти розкажи своїм близьким,
які вже сиві тут з давнин:
Про щось доступне і просте?
Або про щось позаземне?
Питань багато бачу я…
Та ще й без рішень для буття…
І я,
як біля дзеркала стою
і бачу молодість свою:
Колись я з батьком віч-на-віч
тонув в питаннях з протиріч,
не зрозумівши до кінця
того, що Істина оця
в злитті сторін у папірця;
в єднанні фарби у Митця,
що в глибині Світів Творця…
Спіралі, як сестри Кільця…
Кiльце Мебiуса
© Copyright: Юджин Папуша, 2022
Свидетельство о публикации №122081205016
Свидетельство о публикации №122081205016
Рецензии