Коли душа прощається з любов'ю
і робить вибір: воля чи сльоза,
я знаю, що до волі я готовий,
а от сльозам я «геть!» давно сказав.
І знаю я, що є любов такая,
яку потрібно слізьми омивать,
я мав таку любов, все пам'ятаю,
це та любов, що сталось поховать.
Але й вона, похована навічно,
не плакати, а жити заклика,
і заклика вживлятися в обличчя,
що здатна пестить ще жива рука...
А є й така любов, що прагне волі,
та, що до волі заклика щомить...
То не любов, що волі аж до болю
так прагне, аж страждає і болить...
Коли душа прощається з любов'ю
і робить вибір: воля чи сльоза,
я знаю, що до волі я готовий,
а от сльозам я «геть!» давно сказав.
Коли душа прощаeться з любов, ю
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122081103469
Свидетельство о публикации №122081103469
Рецензии