Жив - не жив, відбув, як кажуть, чергу.
Доля видалась важка.
Штормом пронеслись літа й на берег
Викинули рибака.
А його все вабить море. Б`ються
Хвилі об його баркас.
Шкіра рук старих цупка, мов юхта.
Гладить борт стара рука.
Мов тварини викопної щелепи,
Розколовсь баркас, згрубів.
Рибаки дивуються розщепу.
Слід акулячих зубів.
Дід весь білий, як бурун. Тріпоче
Діду вітер сивину.
А старий прикрив рукою очі,
Глянув пильно в далину.
Там десь у тумані небокраю
Зникла смужечка землі -
Наддержава. Звідти часто зграями
Припливають кораблі.
Поміж них акули грають спинами,
І здається хижакам
Куоа велетенського рибиною
При баркасі рибака.
Кораблі відійдуть за Ямайку,
І старий промовить: "Ба!
Нас лякають. Ми ж не переймаймось -
Куба їм не по зубах!"
2013
Старий рибак i море
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122081005464
Свидетельство о публикации №122081005464
Рецензии